Ко­стян­тин Яко­вич Кри­жи­ць­кий (1858-1911) на­ро­ди­вся у Києві. По­чат­ко­ву ху­дож­ню освіту от­ри­мав у Київській ри­су­вальній школі Ми­ко­ли Му­раш­ка (1875-1876), яку в різні ча­си відвіду­ва­ли Сєров, Вру­бель, Пи­мо­нен­ко.  Ве­ли­ку роль у фор­му­ванні мо­ло­до­го ху­дож­ни­ка ма­ли та­кож пе­ре­сувні ху­дожні ви­став­ки, що відбу­ва­ли­ся в той час у Києві. В 1877 році К.Кри­жи­ць­кий всту­пає до Імпе­ра­торсь­кої Ака­демії ми­стецтв у Санкт-Пе­тер­бурзі, в пей­заж­ний клас М.К.Клод­та.
    Вес­ною 1885 ро­ку, на­пе­ре­додні закінчен­ня Ака­демії, він несподіва­но звільне­ний ли­ше за те, що на­звав Ар­хи­па Куїнджі над­зви­чай­но та­ла­но­ви­тим ху­дож­ни­ком.  За­брав­ши до­ку­мен­ти, по­вер­нув­ся до Києва, але вже в серпні був по­нов­ле­ний і закінчив Ака­демію з ма­лою зо­ло­тою ме­дал­лю. Через п’ять років став її Ака­деміком.
    К.Кри­жи­ць­кий — ав­тор 400 кар­тин і по­над 1000 етюдів. Пре­крас­ний май­стер ма­люн­ку, тон­кий ак­ва­реліст (Дійс­ний член То­ва­ри­ства російсь­ких ак­ва­релістів). Більшість йо­го творів відрізняє уміння прав­ди­во пе­ре­да­ва­ти жит­тя при­ро­ди, її ди­хан­ня і без­меж­ну різно­манітність жи­во­пис­них пей­зажів України,  мо­гутність Балтійсь­ко­го мо­ря, ви­ди Фінляндії і Нор­вегії. Та в пер­шу  чер­гу, за вис­ло­вом В.Ста­со­ва, про­тя­гом всьо­го сво­го жит­тя він порт­ре­ту­вав рідні краї — чу­дові пей­зажі України. К.Кри­жи­ць­кий увійшов в історію вітчиз­ня­но­го ми­стецтва як про­до­в­жу­вач епічної лінії  українсь­ко­го пей­заж­но­го жи­во­пи­су.
    За­порізь­ко­му ху­дож­ньо­му му­зею по­ща­сти­ло — ми зберігаємо одне з най­к­ра­щих по­ло­тен ху­дож­ни­ка, яке має свою ціка­ву, унікаль­ну і не до кінця роз­га­да­ну історію. Сво­го ча­су йо­го при­дбав в ан­ти­квар­но­му ма­га­зині Києва відо­мий співак, На­род­ний ар­тист України Дмит­ро Ми­хай­ло­вич Гна­тюк під на­звою “Се­ло біля став­ка”, а в 1981 році пе­ре­дав до на­шо­го му­зею. Вив­ча­ю­чи у звя’зку з цим творчість ху­дож­ни­ка, му­зейні співробітни­ки в спо­га­дах йо­го си­на ви­яви­ли де­таль­ний опис кар­ти­ни під но­вою на­звою “Хутір в Ма­ло­росії” та інфор­мацію про по­пе­реднє її пе­ре­бу­ван­ня в му­зеї Санкт-Пе­тер­бурзь­кої Ака­демії ми­стецтв.
    Уза­галь­не­ний пей­заж по­всяк­ден­но­го жит­тя українсь­ко­го ху­то­ра в га­ря­чий по­лу­день під пе­ку­чим півден­ним сон­цем пе­ре­тво­рюється ху­дож­ни­ком в епічне по­лот­но на сла­ву Україні.
    К.Кри­жи­ць­ко­го ви­со­ко цінив як пей­за­жи­ста Пав­ло Ми­хай­ло­вич Тре­тья­ков, то­му, зби­ра­ю­чи свою ко­лекцію, мріяв ма­ти в ній і йо­го пей­зажі. Бу­ва­ю­чи в Пе­тер­бурзі, неод­но­ра­зо­во за­хо­див до ньо­го в май­стер­ню, “приціню­вав­ся” до кар­тин. Вза­галі, Тре­тья­ков лю­бив “по­тор­гу­ва­ти­ся” з ху­дож­ни­ка­ми, і во­ни з радістю усту­па­ли, вва­жа­ю­чи за честь ба­чи­ти свої тво­ри  в йо­го ко­лекції. Та жод­но­го ра­зу “упря­мий хо­хол” Кри­жи­ць­кий не по­сту­пи­вся. В ре­зуль­таті Тре­тья­ков так і не зміг при­дба­ти до своєї га­ле­реї жод­ної ро­бо­ти Кри­жи­ць­ко­го. Не за­хотів про­да­ти Тре­тья­ко­ву  і “Хутір в Ма­ло­росії”, який нині зберігається в За­порізь­ко­му ху­дож­ньо­му му­зеї. У нас в ко­лекції 4 “Кри­жи­ць­ких”, а в ГТГ — 3, 2 з них надійшли ли­ше у 1962 році.
    “В історію ми­стецтв Ко­стян­тин Яко­вич впи­сав кра­си­ву і по­е­тич­ну сторінку”; “Ли­цар ми­стецтва ...Ко­стян­тин Яко­вич чи­сто і світло прой­шов, свій життєвий шлях. Все своє жит­тя він провів у праці, ро­боті і лю­бові до рідно­го ми­стецтва”, пи­са­ли про ньо­го су­час­ни­ки.

Га­ли­на Бо­ри­со­ва,
ми­стец­т­во­зна­ве­ць,
за­слу­же­ний працівник куль­ту­ри України