10.02.2021

Ми­ха́йло Андрі́йо­вич Бе́ркос (3 ве­рес­ня 1861, м.Оде­са — 20 груд­ня 1919, м.Харків) – ху­дож­ник-пей­за­жист, пе­да­гог. На­ро­ди­вся в за­можній ро­дині. Бать­ко — підда­ний Греції, ма­ти — по­хо­ди­ла з дво­рянсь­ко­го ро­ду. Нав­чав­ся в Одеській школі ма­лю­ван­ня (закінчив у 1877) і в Ака­демії ми­стецтв Санкт-Пе­тер­бур­гу в класі жи­во­пи­су під керівниц­твом М.К.Клод­та і В.Д.Ор­ловсь­ко­го (1878–1889). Закінчив ака­демію із зван­ням клас­но­го ху­дож­ни­ка пер­шо­го сту­пе­ня і пра­вом на чо­ти­рирічну за­кор­дон­ну по­до­рож за ка­зен­ний ко­шт. По­до­ро­жу­ю­чи Євро­пою, Ми­хай­ло Андрійо­вич вив­чав жи­во­писні скар­би му­зеїв Франції, Німеч­чи­ни, Іспанії, Італії, Швей­царії. Ба­га­то пи­сав, удос­ко­на­лю­вав­ся у техніці ма­лю­ван­ня, за­знав впли­ву пле­нер­но­го жи­во­пи­су. У другій по­ло­вині 1890-х років пе­реїхав до Хар­ко­ва. Як го­ло­ва То­ва­ри­ства харківсь­ких ху­дож­ників (з 1906 р.) і член літе­ра­тур­но-ху­дож­ньо­го гурт­ка М.А.Бер­кос про­во­дить чи­ма­лу ро­бо­ту з по­пуля­ри­зації українсь­ко­го жи­во­пи­су, пей­заж­ної, істо­ри­ко-краєзнав­чої кар­ти­ни, ор­ганізації ви­ста­вок ху­дожніх творів. З ініціати­ви Бер­ко­са в 1912 році бу­ло відкри­то Харківсь­ке ху­дожнє учи­ли­ще, де до 1917 ро­ку він був од­ним з провідних ви­кла­дачів. Ос­нов­ною те­мою ми­стецтва ху­дож­ни­ка про­тя­гом усьо­го йо­го твор­чо­го шля­ху був українсь­кий пей­заж, спе­цифічні особ­ли­вості при­ро­ди, ха­рак­тер рос­лин­ності. Ро­бо­ти Бер­ко­са спов­не­но відчут­тям оп­тимізму і життєствер­джен­ня, ра­дості спілку­ван­ня з при­ро­дою і вдяч­ності за щедрість її фарб, цвітіння, онов­лен­ня.