13.04.2021

Олек­сандр Гри­го­ро­вич Ти­шлер (26 лип­ня 1898, м.Меліто­поль Таврійсь­кої гу­бернії (нині - За­порізь­ка об­ласть) — 23 черв­ня 1980, м.Москва) — українсь­кий жи­во­пи­се­ць, графік, те­ат­раль­ний ху­дож­ник, скуль­птор. На­ро­ди­вся у ро­дині сто­ля­ра-чер­во­но­де­рев­ни­ка. Після закінчен­ня в Меліто­полі єврейсь­кої шко­ли нав­ча­св­ся в Київсь­ко­му ху­дож­ньо­му учи­лищі (1912–1917) й у студії Олек­сан­дри Ек­с­тер (1917–1918). В 1919-1920-х чер­во­но­армійцем брав участь у гро­ма­дянській війні. У 1920-у після де­мобілізації по­вер­нув­ся до Меліто­по­ля де ор­ганізу­вав “Вікна РОСТа”. Ма­лю­вав пла­ка­ти і ка­ри­ка­ту­ри, роз­пи­су­вав агітпоїзд “Пушкін”. На по­чат­ку 1920-х нав­чав­ся у ВХУТЕМАСі. 3 1921-о жив і пра­ц­ю­вав у Москві. В 1922–1924 – член Ху­дож­ньої секції Куль­тур-Ліґи в Москві. Від се­ре­ди­ни 1920-х – член То­ва­ри­ства стан­ковістів. Від кінця 1920-х пра­ц­ю­вав як те­ат­раль­ний ху­дож­ник у єврей­ских, російсь­ких і ромсь­ких те­ат­рах країни. З кінця 1930-х зо­се­реджується на праці для те­ат­ру й май­же не екс­по­нує своїх творів. Від се­ре­ди­ни 1940-х Ти­шлер пи­ше серії на­тюр­мортів-порт­ретів. У 1950-х звер­нув­ся до де­рев’яної скульп­ту­ри. Олек­сандр Гри­го­ро­вич Ти­шлер увійшов в історію світо­во­го ми­стецтва як пер­шо­клас­ний май­стер жи­во­пи­су і графіки. Йо­го творчість різно­манітна і ба­га­то­гран­на - по­чи­на­ю­чи від ма­лень­ких фо­рескізів в аль­бомі і закінчу­ю­чи те­ат­раль­ни­ми де­ко­раціями до по­ста­но­вок "Ко­роль Лір", "Містерія Буф".