Ми­ко­ла Дмит­ро­вич Кузнєцов (1850-1929) на­ро­ди­вся в с.Сте­панівка Хер­сонсь­кої гу­бернії. В 1876-80 ро­ках вчи­вся в Ака­демії ми­стецтв в Санкт- Пе­тер­бурзі. В 1895-97 ро­ках став її про­фе­со­ром, ака­деміком, ке­ру­вав май­стер­нею ба­таль­но­го жи­во­пи­су. З 1897 ро­ку жив і пра­ц­ю­вав в Одесі. Йо­го жан­рові сільські сце­ни, порт­ре­ти, пей­зажі, особ­ли­во українські, ма­ли ве­ли­кий успіх. Про це свідчить той факт, що з дев’яти йо­го кар­тин в Тре­тья­ковській га­ле­реї  сім за­ку­пив сам Пав­ло Ми­хай­ло­вич Тре­тья­ков.
    Окре­ма сторінка в твор­чості ху­дож­ни­ка — ре­алістичні жи­во­писні зоб­ра­жен­ня доч­ки -  Марії Кузнєцо­вої-Бе­нуа - опер­ної ар­тист­ки, ка­мер­ної співач­ки і ба­ле­ри­ни. Яс­кра­ва, ефект­на брю­нет­ка з чор­ни­ми во­г­ня­ни­ми очи­ма, розкішним во­лос­сям і чу­до­вою фігу­рою по­стає в де­ся­ти жи­во­пис­них порт­ре­тах ро­бо­ти бать­ка. Три з них зберіга­ють­ся в му­зе­ях Росії, місце­з­на­ход­жен­ня се­ми невідо­ме.
    Кузнєцов ство­рив цілу га­ле­рею порт­ретів ви­дат­них су­час­ників: І.Репіна (1885), І.Мечніко­ва(1886), В.Полєно­ва (1888), В. і А.Васнєцо­вих (1891),  П.Чай­ковсь­ко­го (1893). П.Сак­са­гансь­ко­го (1894). О.Бе­нуа (1897). В.Суріко­ва (1897). І.Нестєро­ва (1897), Ф.Ша­ляпіна (1902). П.Нілу­са (1917) та ба­гатьох інших.
    За­в­дя­ки своїй ви­разній, фак­турній зовнішності  ху­дож­ник і сам був мо­дел­лю для кар­тин І.Репіна “Зва­б­лен­ня Хри­ста” (Са­та­на), “Ми­ко­ла Чу­до­тво­ре­ць зу­пи­няє стра­ту” (Кат), “За­по­рожці пи­шуть ли­ста ту­ре­ць­ко­му сул­та­ну” (Ко­зак з пов”яз­кою на чолі”).
    Сим­волічно, що од­на з най­по­е­тич­них кар­тин М.Д.Кузнєцо­ва “У свя­то” (1879) із зоб­ра­жен­ням мо­ло­дої українсь­кої дівчи­ни в на­род­но­му  строї, що відпо­чи­ває свят­ко­вим днем на лузі у ви­сокій зе­леній траві, се­ред квітів, спря­му­вав­ши  за­мріяний по­гляд у небо, ста­ла візитівкою ви­став­ки російсь­ко­го ми­стецтва з ко­лекції Дер­жав­ної Тре­тья­ковсь­кої га­ле­реї, яка екс­по­ну­ва­ла­ся в 2005 році в му­зеї д’Ор­се в Па­рижі. Під час ро­бо­ти ви­став­ки ре­кла­ма із зоб­ра­жен­ням цієї кар­ти­ни при­кра­ша­ла ву­лиці Па­ри­жа... А ку­ди ж во­ни без нас...
    У 1920 році М.Кузнєцов виїхав у Юго­славію і меш­кав у Са­раєво, пізніше пе­реїхав до донь­ки у Па­риж, де во­на жи­ла в останні ро­ки сво­го жит­тя. За однієї із версій обоє по­хо­вані на кла­до­вищі Сент-Же­не­вьев де-Буа.

Га­ли­на Бо­ри­со­ва,
ми­стец­т­во­зна­ве­ць,
за­слу­же­ний працівник куль­ту­ри України