Ви­став­ка ро­бот твор­чої ро­ди­ни Жан­ни і Ми­ко­ли Да­некіних відкри­вається  22 лип­ня о 15:00.
По­друж­жя ви­ко­ну­ва­ло ро­бо­ти у всіх мож­ли­вих ху­дожніх техніках: ри­су­нок, ак­ва­рель, олійний жи­во­пис, мо­но­типію, роз­пи­си, скульп­ту­ру то­що. Всі ці творчі по­шу­ки пред­став­лені на ви­ставці, - всьо­го 38 ро­бот.
У Ми­ко­ли Да­некіна ди­во­вижні порт­ре­ти. Це близькі ху­дож­ни­ку лю­ди. На­певне то­му ав­то­ру так вда­ва­ли­ся пси­хо­логізм та порт­рет­на схожість. Де­які порт­ре­ти на­б­ли­жа­ють­ся до жан­ро­вих кар­тин, як «Лист від си­на» (1982). Хво­ра літня жінка, за­ку­та­на у ша­лик, ле­жить на ди­вані вко­т­ре пе­ре­чи­ту­ю­чи лист від рідної до­рос­лої ди­ти­ни. Чер­во­ний колір ро­бо­ти бен­те­жить та вод­но­час підси­лює відчут­тя теп­ла рідної домівки. Ав­то­порт­рет, ви­ко­на­ний та­кож у теплій гамі пе­ре­дає об­раз ху­дож­ни­ка на тлі зви­чай­но­го інтер’єру квар­ти­ри 1980-х із дитя­чою іграш­кою на по­лиці. Од­ра­зу роз­кри­вається ба­га­то­гран­ний світ жит­тя ху­дож­ни­ка. Відрізняється пси­хо­логізмом і “Порт­рет тещі” (1978): зоб­ра­же­на жінка із ду­же непро­стим ха­рак­те­ром і во­гни­ком у прим­ру­же­них очах. В екс­по­зиції кілька ав­то­порт­ретів. Ху­дож­ник за­зви­чай звер­тається до ав­то­порт­ретів, ко­ли хо­че вив­чи­ти щось особ­ли­ве для се­бе. Найбільш слух­ня­на на­ту­ра для ху­дож­ни­ка – це він сам.
Ми­ко­ла Іва­но­вич Да­некін - май­стер мо­но­типії. З на­зви цієї техніки, яка пе­ре­кла­дається як «один відби­ток», вид­но, що ро­бо­ту немож­ли­во по­вто­ри­ти. Зоб­ра­жен­ня ви­ни­ка­ють за до­по­мо­гою прим­х­ли­во пе­реміша­них на склі або на іншо­му ма­теріалі фарб, відтис­ну­тих на ар­куш па­пе­ру. На ви­ставці при­сутні пей­зажі і на­тюр­мор­ти, ство­рені у цій техніці.
В екс­по­зиції ціла низ­ка порт­ретів ви­ко­на­них олівцем. Тільки од­ним ко­льо­ром ху­дож­ник вміє ство­ри­ти світ на­пов­не­ний емоціями. Здебільшо­го емоціями за­хоплен­ня від май­стер­ності во­лодіння ма­теріалом і від май­стер­ності у пе­ре­дачі най­тон­ших ри­сок об­лич­чя, які скла­да­ють­ся в об­раз, ха­рак­тер. Од­на­ко­во вправ­ни­ми май­стра­ми ри­сун­ку є Ми­ко­ла і Жан­на Да­некіни.
Легкі та світлі ак­ва­релі Жан­ни Да­некіної з ти­хою лю­бов’ю роз­повіда­ють про рідне За­поріжжя та рідних лю­дей.
Жан­на Сергіївна – од­на з провідних пла­ка­ти­сток України. Во­на бра­ла участь у міжна­род­них кон­кур­сах пла­катів і от­ри­му­ва­ла при­зові місця. Ху­дож­ни­ця ви­най­ш­ла ціка­вий прий­ом поєднан­ня сю­же­ту з пет­риківсь­ким роз­пи­сом. Тво­ри, пред­став­лені на ви­ставці, бу­ли по­да­ро­вані му­зею Жан­ною Сергіївною Да­некіною. Му­зей щи­ро вдяч­ний ху­дож­ниці.