Ху­дож­ник і боєць, для яко­го все по­ча­ло­ся з Ре­во­люції Гідності.

Во­ло­ди­мир Без­ру­кий на­ро­ди­вся (1973) в селі Дібро­ва, звідки ро­дом бать­ки, жив у Ка­луші. Після закінчен­ня шко­ли по­сту­пив до ВПТУ №7, а в 1991 році – стро­ко­ва служ­ба в армії. Потім за­пи­сав­ся доб­ро­воль­цем до ми­ро­твор­чих військ, поїхав до Юго­славії, де слу­жив до ви­ве­ден­ня військ. Са­ме після по­вер­нен­ня і по­чав ма­лю­ва­ти. Закінчив ху­дожній фа­куль­тет При­кар­патсь­ко­го національ­но­го універ­си­те­ту, потім Львівсь­ку національ­ну ака­демію ми­стецтв. Після закінчен­ня зрідка ма­лю­вав, в ос­нов­но­му, під час пле­нерів у Буб­ни­ще то­що.

Май­дан ввірвав­ся в жит­тя різко, як ви­хор. Са­ме в Києві, Во­ло­ди­мир, спо­стеріга­ю­чи за людь­ми, жит­тя Май­да­ну в ціло­му, відчув, що хо­че ма­лю­ва­ти. Спер­шу – спон­танні ескізи після яко­гось страй­ку. Потім – порт­рет Сергія Ніго­я­на.
    - Сергія Ніго­я­на на­ма­лю­вав пер­шим. Не знав йо­го до то­го, про­сто помітив се­ред на­тов­пу. Тоді ще не ду­же ба­га­то бу­ло лю­дей з бо­ро­да­ми. Підійшов до ньо­го, здається, то бу­ло 28 груд­ня, по­знай­о­ми­ли­ся, вра­зи­ло, як він го­во­рив українсь­кою мо­вою, за кілька днів, 2 січня, йо­го на­ма­лю­вав, - при­га­дує Во­ло­ди­мир. – Потім на­ма­лю­вав ще один порт­рет. За­га­лом – сім. Сергій пи­шав­ся, ро­бив ксе­ро­копії, во­зив по­ка­зу­ва­ти бать­кам. Ма­ма ска­за­ла, що гар­но вдав­ся, єдине – сум в очах. Хто тоді знав, що то за сум?..

Після смерті Ніго­я­на, ка­же Во­ло­ди­мир, Май­дан вже не був та­ким, як до то­го. Але ма­люн­ки лю­дей, тих неско­ре­них, про­до­в­жу­ва­ли на­род­жу­ва­ти­ся. На­ма­лю­вав у той час ба­гатьох, які щось ро­би­ли, а не відси­джу­ва­ли­ся за спи­на­ми. До­до­му поїхав вже тоді, ко­ли Май­дан зно­ву став мир­ним. По­вер­тав­ся зрідка, ко­ли пе­ред­ба­ча­ли­ся якісь акції.

А далі бу­ла війна.

Май­же всі ге­рої Ре­во­люції Гідності, порт­ре­то­вані Во­ло­ди­ми­ром, пішли доб­ро­воль­ця­ми на війну. У серпні 2014 ми­те­ць поїхав на схід України, спо­чат­ку до м.Ку­ра­хо­ве. Там приєднав­ся до зем­ляків. Зго­дом із групою воїнів підрозділу по­тра­пив до м.По­кровськ. Ви­ко­ну­ю­чи бой­ові за­в­дан­ня зна­хо­див час для ство­рен­ня різних робіт. Спілку­ю­чись з бійця­ми ху­дож­ник ціка­ви­вся звідки лю­ди­на, рід за­нять, прізви­ще, по­зив­ний, життєве кре­до та фіксу­вав да­ту ство­рен­ня ро­бо­ти.

Всі ма­люн­ки, на­ма­льо­вані на війні і на Май­дані, зберіга­ють­ся у Во­ло­ди­ми­ра. Бу­ло кілька ви­ста­вок “Неско­ре­них” в Іва­но-Франківсь­ку і Києві. Є пла­ни. Є ба­га­то ідей, ка­же Во­ло­ди­мир Без­ру­кий з по­зив­ним “Пікас­со”…