Запорізький обласний художній музей продовжує публікувати перлини своєї колекції.
Єднаймося з мистецтвом проти хвороб!
Зінаїда Серебрякова (1884-1967) ремеслу художника не навчалася ні в одному учбовому закладі. Короткий час займалася у студії М.Тенішевої у класі І.Рєпіна. у відомого художника-портретиста О.Браза у Санкт-Петербурзі, в Академії Гранд-Шомьєр у Парижі – це все. Але її талант був переданий з генами від іменитих родичів – кількох поколінь родини Бенуа-Лансаре. Архітектори, скульптори, графіки, живописці, музиканти, мистецтвознавці – всі вони були творцями. З такою родословною З.Серебряковій просто нічого не залишалось, як тільки стати яскравим живописцем. Але цього б не сталося без великої працьовитості та високої внутрішньої культури.
Вже визнаною майстринею, авторкою таких чудових творів як «За туалетом. Автопортрет», «Жнива», «Вибілювання полотна», З.Серебрякова у 1924 році назавжди від’їжджає у Францію. П’ять робіт її парижського періоду надійшли до нашого музею від Т.Б.Серебрякової – доньки художниці.
Пастель «Молода жінка у головному уборі» – з серії етюдів з її першої поїздки до Марокко у 1928 році. Зображена жінка напівлежить на боці, спершись на лікоть у вільній істотній позі. Голова і частина смуглявого обличчя огорнуті білою тканиною. На дівчині світла блуза, жовтогаряча спідниця та бузкові шаровари. Художниця точно фіксує типові риси марокканських жінок – крупні риси вилицюватого обличчя, ледь розкосі очі, пухкі чітко окреслені губи. Швидко, вільно, точно, з необхідною легкість або силою нанесені лінії, штрихи розтушовка. Все свідчить про те, що З.Серебрякова прекрасна рисувальниця і чудовий живописець. Віртуозно з’єднуючи кольори, складаючи їх у кольорову гармонію, художниця створює своє «свято для ока». Пастельні тони етюду то прозорі і м’які, то щільні, в залежності від освітлення, раптом по-різному стають звучними.
Етюд виконаний з натури. Саме так вона завжди і працювала. Головна увага художниці зосередилась на обличчі моделі, зображення якого вона доводить до повної досконалості. Техніка її віртуозна – буквально відчуваєш на дотик пружну гладку шкіру.
В етюді не завершена робота над лівою рукою – можливо не встигла. Як згадувала Т.Серебрякова, працювала художниця під час поїздки багато і моментально. Їй вистачало пів години на пастельний портрет. Такий темп був продиктований місцевими обставинами: Коран забороняв позування. Художниці доводилось за невелику платню буквально «ловити» модель.
Зінаїда Серебрякова завжди була схильна до зображення красивих людей, краси природи, краси речей. Її девіз: «мистецтво повинно бути прекрасним». Цей етюд тому підтвердження. Прості люди в її полотнах у повсякденному одязі, під час нагальних справ, зображені значущими і красивими. Вона писала: «Араби напоминают мне нескученских крестьян, у них то же чувство собственного достоинства, та же человеческая гордость и свободолюбие».
Пройшло багато часу, але не втратили актуальності слова О.Бенуа: «?скусство Серебряковой остаётся таким же свежим, непосредственнім и подкупающим».