За­порізь­кий об­лас­ний ху­дожній му­зей про­до­в­жує публікації про тво­ри, що зберіга­ють­ся у фон­дах.

«За­порізь­кий ко­зак» (кар­тон, олія, 50х70) був на­пи­са­ний у 1965 році, ко­ли ав­то­ру, ху­дож­ни­ку Ана­толію Сергієнку бу­ло 19 років. Впев­не­ни­ми швид­ки­ми маз­ка­ми виліпле­ний порт­рет ста­ро­го ко­за­ка із си­ви­ми ву­са­ми. Тем­на, ви­па­ле­на сон­цем та обвітре­на шкіра ста­ро­го виділяється на тлі побіле­ної стіни. Біла со­роч­ка із рельєфни­ми бри­жа­ми, та­ки­ми ха­рак­тер­ни­ми для лля­но­го до­мо­тка­но­го по­лот­на, на­пи­са­на вільно, май­же на­тя­ком, але на­про­чуд точ­но. У вусі ко­за­ка ви­б­лис­кує се­реж­ка – озна­ка вільної лю­ди­ни. Впер­тий на­хил го­ло­ви, по­гляд ви­цвілих очей з-під брів, го­во­рить про те, що зоб­ра­же­на ду­же не про­ста лю­ди­на. Здається, що мо­ло­дий ху­дож­ник на­ма­лю­вав не про­сто­го на­тур­ни­ка, а го­стя з ми­ну­ло­го – ко­за­ка ха­рак­тер­ни­ка, а мож­ли­во навіть са­мо­го ле­ген­дар­но­го ота­ма­на Сірка.

Ана­толій Сергієнко на­ро­ди­вся у За­поріжжі у 1946 році. У на­шо­му місті от­ри­мав перші уро­ки ма­лю­ван­ня. Пер­шим йо­го вчи­те­лем був Іван Ки­ри­ло­вич Шев­чен­ко, в ізо­студії, яка зна­хо­ди­лась у Бу­дин­ку куль­ту­ри ім.Т.Шев­чен­ка. «Під зіркою цьо­го генія про­хо­ди­ли мої дитячі ро­ки», - зга­ду­вав ху­дож­ник.

У 1961 році він по­сту­пив до Дніпро­пн­тровсь­ко­го ху­дож­ньо­го учи­ли­ща. Ана­толій Сергієнко за­вжди ду­же ба­га­то із за­хва­том пра­ц­ю­вав: «ми нав­ча­лись один у од­но­го. Хо­ди­ли по май­стер­нях стар­ших курсів, відвіду­ва­ли студію вечірньо­го ри­сун­ка, де ро­би­ли на­чер­ки з ого­ле­ної мо­делі». Перші пер­со­нальні ви­став­ки А.Сергієнка відбу­лись під час нав­чан­ня.

Далі бу­ла пра­ця на за­порізь­ко­му за­воді «Су­венір», але і постійна твор­ча ро­бо­та. Вес­ною 1969 ро­ку А. Сергієнко по­чав відвіду­ва­ти ле­ген­дар­ну і най­старішу у на­шо­му місті ізо­студію Бу­дин­ку куль­ту­ри «Ме­та­лург», де на той час ви­кла­дав ху­дож­ник Ф.Ф.Шев­чен­ко. Це бу­ла студія, в якій пра­ц­ю­ва­ли і діти і про­фесійні ху­дож­ни­ки. «З етюд­ни­ком та по­лот­на­ми їздив через усе місто , щоб пра­ц­ю­ва­ти з на­ту­ри, пи­са­ти порт­ре­ти і фігу­ри на­тур­ників (ча­сто по­ряд із керівни­ком)».

1971 рік ви­яви­вся у долі А.Сергієнка пе­ре­лом­ним. Після непо­ро­зумінь із тодішнім соціалістич­ним то­таліта­риз­мом, ху­дож­ник поїхав до бра­та у Се­ве­ро­морськ, пра­ц­ю­ва­ти у щой­но відкритій ху­дожній школі. Там він жи­ве і досі.

Ана­толій Сергієнко по приїзді до За­поріжжя, неодмінно відвідує наш му­зей і за­вжди із по­да­рун­ка­ми. Му­зейні співробітни­ки щас­ливі, що ма­ють дружні сто­сун­ки із цим та­ла­но­ви­тим за­порізь­ким ху­дож­ни­ком. Твор­чий шлях мит­ця ду­же різно­манітний і му­зей щас­ли­вий тим, що зберігає йо­го тво­ри різних періодів.